11 лют. 2011 р.

        ПОРЯТУНОК ПОТОПАЮЧИХ - СПРАВА САМИХ ПОТОПАЮЧИХ, 
або шлях до справедливого і заможного суспільства  
         
        В Україні останнім часом складаються надзвичайні обставини. Викликані вони подальшим погіршенням матеріального становища всіх категорій населення  – дрібних і середніх підприємців, вчителів, лікарів, працівників культури,  аграрного сектору, робітників, інженерів, військових, пенсіонерів, жителів міст і сіл. Виняток складають лише представники крупного капіталу, котрі разом із владою і є справжніми винуватцями злиденного стану простих українців.
            Основоположний принцип громадянського суспільства - «Влада для людини, а не людина для влади». На жаль, протягом майже двадцяти років незалежності України все складалося навпаки – олігархічні клани, котрі узурпували владу, безсоромно використовували її у власних інтересах заради казкового збагачення, використовуючи загальнонародну власність і нещадно експлуатуючи працю українських робітників, селян та інтелігенції.
            Час розвіяв міфи про те, що коли Україна перестане годувати інші республіки колишнього СРСР, то ми станемо процвітаючим краєм. Можливо, так би і сталося, якби ми добровільно не передали владу у руки тих, хто не любить Україну. Історичні аналогії не завжди доречні, проте у зв’язку з нинішньою ситуацією згадуються слова першого Президента України, соціаліста Михайла Грушевського: «Біда України в тому, що нею керують люди, які її не люблять».
            Бо хіба можна назвати патріотами своєї країни людей, які продали Чорноморський флот, знищили промисловість, науку і освіту, перетворили родючі українські землі у пустирі, виштовхнули за кордон шукати кращої долі сім мільйонів людей, довели до цілковитого абсурду тарифи на житлово-комунальні послуги, ігнорують конституційні положення про безоплатність освіти і медичного обслуговування?  На фоні закупок гречки в Китаї, картоплі у Польщі та Єгипті абсолютним цинізмом виглядають обіцянки високих урядовців перетворити У;країну у головного постачальника продовольства на світовий ринок.
Услід за ваучерною приватизацією, в результаті якої промисловість опинилася в руках новонародженої української буржуазії, настає черга головного багатства держави – землі. Під акомпанемент політичної тріскотні і псевдонаукових викладок про настання із перетворенням землі на товар «економічного чуда» і «райського життя» для селянина здійснюється цілеспрямована програма остаточного розпродажу України. І знову ж ігноруючи при тому конституційне положення, що земля і надра є всенародною власністю. Рішення Верховної Ради (якщо воно буде прийняте) стосовно продажу земель сільськогосподарського призначення стане точкою неповернення: незалежність України перетвориться у чисто формальний атрибут, фарс, а сільські жителі – у безземельних і безправних безробітних.
Якщо серед когось ще залишилися легковірні, то згадайте, як всіх нас обвели навколо пальця програмою приватизації промисловості, згідно з якою кожен мав стати співвласником національного надбання. Стали? Чи, можливо, ті, хто володіє нині металургійними комплексами, шахтами, газовими і нафтовими родовищами, системами електро-і газопостачання, дійсно підняли ці галузі на якісно новий рівень порівняно із радянським часом, модернізували їх, а мільярдними прибутками діляться з Державним бюджетом? Відповідь хай кожен дасть собі сам.
Українці – мудрий народ. І доводиться лише дивуватися, що його так довго елементарно обдурюють. Проте не може ж це продовжуватися вічно! Рано чи пізно доведеться замислитися і звернутися до власного досвіду, повернутися, врешті-решт, до здорового глузду. Скільки ще вірити байкам, що нинішня ліберальна модель розвитку – єдино вірна для України, а будь-яка інша – це повернення до Радянського Союзу?
По-перше, за ліберальну модель у нас видають капіталізм періоду первинного накопичення або, вірніше, феодальний капіталізм. По-друге, більшість європейських країн досягли нинішнього рівня соціально-економічного розвитку не завдяки лібералізму у чистому вигляді, а завдяки принципу соціальної справедливості, котрий сповідують соціалісти і соціал-демократи. Приклад – Щвеція, Великобританія, Німеччина, Франція, Австрія та інші країни. По-третє, повернення до Радянського Союзу і радянських порядків – утопія, вигадки тих, хто не хоче нічого міняти у власному статусі і будувати в Україні справді цивілізовану європейську державу з рівними можливостями для всіх її громадян, а не лише для обраних.
Існує єдина можливість змінити наше життя – вибори. Альтернатива – соціальний вибух на зразок киргизького чи єгипетського. Минулі президентські і місцеві вибори пройшли за традиційним сценарієм – обирали між гіршим і ще гіршим. З цього приводу пригадується один історичний анекдот (чи то бувальщина): У Сталіна питають: Йосипе Віссаріоновичу, хто, на Вашу думку, кращий – Троцький чи Бухарін. Сталін покрутив вуса, подумав і відповів: обидва гірші.
Точно як у нас. Став би у фіналі виборів інший переможець, це не принесло б і не могло принести жодних реальних змін. Конкретні програми лівоцентристських партій, засновані на ідеях європейського соціалізму, здебільшого ігнорувалися. Причина – в інертності і розчаруванні більшості виборців. Гірко, що подібні інертність та розчарованість жодним чином не вплинули на розклад політичних сил. Змінилося лише співвідношення між БЮТ і Партією регіонів. Результат – перерозподіл власності на користь переможців. А ми з вами вчергове отримали «дулю з маком». Тільки дуля стала більшою, а маку менше.
За логікою речей, останні вибори переповнили чашу терпіння і заклали початок етапу прозріння. Часу до парламентських виборів у жовтні 2012 року повністю достатньо, щоб остаточно прозріти і зрозуміти, що «спасіння потопаючих – в руках самих потопаючих». Для порятунку потрібно зовсім небагато – громадянської мужності і відповідальності за власну долю, долю своїх дітей та онуків.
Безсумнівно, що наступні вибори до Верховної Ради будуть супроводжуватися посиленням «благодійної» діяльності грошовитих людей, даруванням медичного і шкільного обладнання, роздачею подарунків різного калібру – від автомобілів і телевізорів до гречки і пляшок горілки, ремонтом шкіл, дитячих садків, лікарень, спортивних майданчиків, а напередодні і в день виборів – елементарним підкупом по кілька десятків гривень.
На ці важелі впливу і розраховують представники кланово-олігархічних угрупувань. Плюс чергові обіцянки, про які забудуть наступного після виборів дня, масована пропаганда через засоби масової інформації. Таким чином буде формуватися психологічний клімат, який примушуватиме людей жити сьогоднішнім днем, користуватися дрібними подачками і забувати про перспективу. Про те, щоб уважно читати програми партій і кандидатів у депутати, в таких умовах не йдеться.
Поліпшення життя українців принесе лише зміна системи влади. Це аксіома. І для цього існує єдиний механізм – закріплення таких змін Верховною Радою у законодавчому порядку. От вашій увазі і пропонується комплекс законів, які можуть бути прийняті вищим законодавчим органом України. Звичайно, лише у разі перемоги на виборах лівоцентристських політичних сил.
Закон «Про місцеве самоврядування».
Цей закон стане ключовим елементом у кардинальній зміні системи влади, завершить політичну реформу, передбачену ще домовленостями 2004 року. Бо нинішній абсолютно не відповідає Європейській Хартії місцевого самоврядування, ратифікованій Верховною Радою України. Відповідно до нового закону, вся повнота влади на місцевому рівні буде передана місцевим громадам і здійснюватиметься обраними ними представницькими і виконавчими органами – радами (від сільської до обласної). Ліквідовуються обласні і районні держадміністрації. Бюджет формуватиметься знизу до верху. Місцеві органи самоврядування самостійно вирішуватимуть і фінансуватимуть всі соціально-економічні програми – від утримання закладів освіти, медицини, житлово-комунальних підприємств до будівництва і ремонту доріг, організації побутового обслуговування населення. Визначена частка надходжень від збору податків направлятиметься до Державного бюджету. Будь-яке втручання державних органів влади в діяльність місцевих громад виключається.
Закон «Про вибори до Верховної Ради України»
Закріплюється пропорційна система виборів за відкритими партійними списками, що дає можливість кожному виборцю не лише продемонструвати свої політичні уподобання, але й проголосувати за конкретну людину, якій він довіряє. Спрощується процедура відклику народних депутатів, що втратили довіру виборців.
Внесення змін до Податкового кодексу.
Передбачається створення режиму найбільшого сприяння для середнього і дрібного бізнесу. Запроваджується, за прикладом європейських країн, прогресивний податок, котрий позбавить крупний капітал привілейованого становища, зупинить відплив коштів за кордон, значно поповнить Державний бюджет.
Прогресивна шкала оподаткування залежить від доходів:
-         доход до 1000 грн. на місяць – не оподатковується;
-         доход від 1000 грн. до 10000 грн. – 10%;
-         доход від 10000 грн. до 50000 грн. – 15%;
-         доход від 50000 грн. до100000 грн. – 20%;
-         доход від 100000 грн. до 500000 грн. – 30%;
-         доход від 500000 грн. до 1000000 грн. – 40%;
-         доход понад 1000000 грн. – 50%.
Буде закріплено оподаткування наддоходів (понад 5 млн. грн.) у розмірі 55-65% з градацією щодо галузей залежно від розміру капіталовкладень, створення робочих місць, реконструкції потужностей виробництва, інвестування в людський капітал (збільшення зарплати, внесок у розвиток освіти, медицини, спорту).
Закон «Про реприватизацію».
Передбачається повернути у державну власність підприємства галузей, що мають стратегічний характер, в т. ч. річкові і морські порти, шахти, газо- і нафтородовища, підприємства енергетики, літакобудування, суднобудування, з виробництва автомобілів тощо. Через Фонд державного майна будуть переглянуті умови раніше проведеної приватизації і в разі порушення законодавства чи  корупційних дій здійснена націоналізація.
В процесі реприватизації керуватимуться принципом доцільності передачі у державну власність тих чи інших підприємств залежно від ефективності їх роботи, інвестиційних вкладень, відповідності сучасним параметрам технологічних процесів і соціальних стандартів для найманих працівників. При тому впроваджуються механізми, котрі забезпечують сприятливий інвестиційний клімат, створюють умови для залучення вітчизняних та іноземних інвестицій при державних гарантіях.
 Закон «Про землю»
Закріплюється конституційне положення про землю, як загальнонародну власність, яка не може бути товаром. Земельні паї залишаються  у власності сільських жителів. Вони мають повне право розпоряджатися ними на свій розсуд – вести власне фермерське господарство, отримавши пільговий кредит від держави; здати в оренду (оплата встановлюється не нижче 20% від зібраного врожаю, у разі невикористання орендованої землі орендар виплачує орендодавцю фіксовану суму орендної плати); об’єднуватися з іншими власниками земельних паїв і створювати сільськогосподарські кооперативи тощо.
У визначених законом випадках власник земельного паю може передати його державі, отримавши обґрунтовану компенсацію через Державний земельний банк. На землях, що відійшли у власність держави, створюються державні сільськогосподарські підприємства на індустріальній основі із застосуванням сучасних технологій з метою вирощування сільгоспкультур та організації виробництва тваринницької продукції.
Встановлюється ефективний контроль за цільовим використанням земель сільськогосподарського призначення, виробникам виплачуються дотації за нормами Європейського Союзу, надаються пільгові довгострокові кредити, створюються сприятливі умови для залучення інвестицій.
Капіталовкладення у розвиток аграрного сектору стимулює розвиток вітчизняного сільськогосподарського машинобудування.
Закон «Про працю»
За основу всіх економічних розрахунків замість прожиткового мінімуму береться соціальний стандарт, який буде враховувати витрати не лише на харчування та предмети першої необхідності, але й утримання житла, освіту, лікування, відпочинок.
Рівень заробітної плати буде збільшено втричі. Механізми для цього: частка заробітної плати у валовому внутрішньому продукті збільшується до 60% (сьогодні – близько 25%); ціна людської праці у собівартості продукції закріплюється на рівні не менше 35% і поступово доводиться до 50-60% (сьогодні не більше 15%); встановлюється погодинна оплата праці: кваліфікованої – від 30 грн. за годину, некваліфікованої – від 15 грн. за годину.
Заробітна плата регулярно індексуватиметься. Нижня межа заробітної плати встановлюватиметься, виходячи з розміру соціального стандарту споживання. Роботодавці нестимуть конкретну відповідальність за затримку заробітної плати, за прийняття на роботу з порушенням трудового законодавства, без офіційного оформлення трудових відносин, без виплати соціального податку, за видачу зарплати «в конверті».
Закон «Про пенсійне забезпечення»
Встановлюються єдині підходи для нарахування пенсій всім категоріям працівників. Вона залежатиме від двох факторів: рівня заробітної плати і трудового стажу. Пенсія становитиме 70-80% від заробітку (сьогодні – 40%, окрім держслужбовців, суддів, працівників правоохоронних органів, наукових працівників та деяких інших). Мінімальна пенсія встановлюватиметься на рівні соціального стандарту – не нижче 2000 грн.
Запроваджується щорічне підвищення пенсій у повній відповідності до зростання середньої заробітної плати. За кожний повний рік трудового стажу (понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок) пенсія за віком збільшується на 2% розміру пенсій, нарахованої за чинним законодавством.
Додаткові пенсії та доплати встановлюються учасникам війни та бойових дій, колишнім в’язням концтаборів, дітям війни. Тим, кому виповниться 70 років, пенсія підвищується на 15 %.
       Примітка: гідні заробітна плата і пенсія дозволять скасувати пільги, дотації на житлово-комунальні послуги для окремих категорій громадян. По-перше, це звільнить людей від постійного приниження і ходіння за різними довідками. По-друге, сам рівень їх доходів виключатиме необхідність додаткової підтримки. По-третє, ліквідується величезний бюрократичний апарат і зловживання з державними коштами, левова частка яких все рівно використовується не за призначенням.
            Закон «Про освіту»
            На освіту виділятиметься не менше 8-10% ВВП. Зміни стосуватимуться в основному вищої освіти. Чітко визначається статус державного і приватного вищого навчального закладу;  у державних вузах навчання здійснюватиметься виключно за бюджетні кошти, квота прийому на перший курс визначається реальними потребами в тих чи інших спеціальностях, випускникам гарантується працевлаштування; приватні вузи здійснюють навчання на платній основі, для оплати навчання кожен студент зможе отримати довгостроковий пільговий кредит на 15-20 років. Дипломи вузів уніфіковані,  державного зразка і мають однакову юридичну силу. Соціальний статус професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів обох типів однаковий, пенсійне забезпечення – також.
            Закон «Про медичне обслуговування»
            Узаконюється нинішній стан речей – медичні заклади існують трьох типів: державні, комунальні і приватні. Проте чітко визначається їх статус, впорядковується і регламентується діяльність. Основна мета – медичне обслуговування має бути доступним усім громадянам України, незалежно від доходів, соціального стану і місця проживання. Фінансування медицини забезпечується відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я (не менше 5% ВВП).
            Оплата праці медичних працівників збільшується не менш як удвічі. Запроваджується загальна обов’язкова диспансеризація населення, в першу чергу молоді, відновлюються регулярні профогляди. Запроваджується суворий державний контроль за співвідношенням вартості медикаментів і платоспроможністю населення, обігом та якістю лікарських засобів. Встановлюються граничні ціни на ліки, створюється система державних соціальних аптек. Забороняється реклама лікарських засобів на радіо і телебаченні.
            Обслуговування та забезпечення ліками і медичними препаратами в державних лікувальних установах – безкоштовні. В комунальних медичних закладах можуть, за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, встановлюватися розцінки на ті чи інші медичні послуги.
            Запроваджується система обов’язкового медичного страхування.
           
Ну, що скажете? Врешті-решт, все залежить від кожного виборця, його бажання якісно змінити своє життя на перспективу, а не лише на короткий проміжок часу в період виборів за рахунок мізерних подачок, підкинутих товстосумами, що роблять це все рівно за наш з вами рахунок.

Пошук